ГРД надавала щодо нього висновок про недоброчесність.

Станіслав Кравченко був одним із суддів, хто 5 листопада 2003 року звільнив з-під варти вбивцю журналіста Георгія Гонгадзе, який критикував тодішнього Президента Кучму — Олексія Пукача (очолював зовнішнє спостереження МВС України), як зазначає Українська Правда. Суд замінив утримання під вартою Пукача на підписку про невиїзд, що дало можливість останньому утекти та переховуватись до 2009 року, коли його піймали й засудили до довічного увʼязнення.

У 2011 році Кравченко пішов на підвищення та став суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ), “створеного” Андрієм Портновим, політиком-втікачем, заступником голови Адміністрації Януковича. Очевидно, що посада в новоствореному суді потребувала від суддів беззаперечної лояльності до Януковича та його політсили. Попри це, Кравченко постійно заперечував знайомство з Портновим.

Кравченко був у складі колегії суддів, яка ухвалила рішення, що порушило права людини — це констатував Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ). У декларації доброчесності за 2015 рік Станіслав Кравченко вказав, що не ухвалював одноособово або у складі колегії суддів рішень, передбачених статтею 3 Закону України “Про відновлення довіри до судової влади в Україні”. Однак за результатами перевірки з’ясувалося, що він, у складі колегії Апеляційного суду м. Києва, розглядав справу, щодо якої ЄСПЛ прийняв рішення “А.В. проти України”. ЄСПЛ зазначив: “Коли заявник вперше надав визнавальні покази, він не мав доступу до захисника... З огляду на факти, Суд не вбачає жодної вагомої підстави обмеження права заявника на захисника на час подій. Крім того, Суд вважає, що таке обмеження порушило право заявника на захист”.

А отже, суддя не тільки брав участь в ухваленні рішення, яке було переглянуте ЄСПЛ, але й надав неправдиві відомості у декларації доброчесності, оскільки не вказав цього факту у своїй декларації.

За даними BBC, під час виборів нового Голови Верховного Суду Кравченко пообіцяв суддям безкоштовні квартири в обмін на голоси на свою користь: “Він сказав суддям на зборах приблизно таке — квартири передбачені суддівськими гарантіями, тому треба за них боротися, і я буду це робити. По суті він пообіцяв безкоштовні квартири. Але це в суді заборонений прийом”. Попередні голови ВС, як зазначили журналісти, мали протилежну позицію — із зарплатами у 300-400 тисяч гривень на місяць суддям радили самостійно купляти житло.

Сам Станіслав Кравченко сказав, що “відкидає усі інсинуації”. В інтервʼю Укрінформ Кравченко зазначив: “Це питання піднімали на зібранні в Касаційному адміністративному суді. Один із суддів спитав про забезпечення квартирами. Я відповів, що закон передбачає забезпечення суддів службовим житлом, норми закону повинні виконуватися, і ми не можемо їх ігнорувати. Але потрібно зважати на реалії життя: воєнний стан, фінансові й економічні можливості. У нас немає змоги видавати суддям квартири, я не можу обіцяти те, чого немає в природі”.

Після того, як журналісти виявили російське громадянство в екссудді ВС Богдана Львова, той намагався поновитися на посаді через Київський окружний адміністративний суд і навіть отримав рішення першої інстанції на свою користь. Цікаво, що напередодні,  за день до розгляду справи, новий Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко заявив у інтервʼю, що Богдана Львова відрахували зі штату через “суб’єктивне рішення ще тодішнього Голови Верховного Суду Всеволода Князєва”.

‍Складається враження, що Кравченко був на стороні ексколеги із господарської юрисдикції та громадянина Росії Богдана Львова натякаючи, що Верховний Суд тут ні до чого і він би можливо вчинив інакше. Водночас такі висловлювання не тільки погіршили правову позицію ВС як відповідача у справі перед її розглядом, а ще і є потенційним порушенням Бангалорських принципів поведінки суддів та Кодексу суддівської етики.

Кравченко виступав проти скасування так званих “правок Лозового” — змін до Кримінального процесуального кодексу, які встановлюють жорсткі строки досудового розслідування. Через ці правки складні кримінальні справи можуть бути закриті ще до завершення розслідування, що дозволяє злочинцям уникнути покарання та послаблює систему правосуддя. Центр протидії корупції висловлював занепокоєння щодо позиції Верховного Суду і його голови Станіслава Кравченка. Саме він входив до складу колегії суддів, яка у жовтні 2022 року ухвалила рішення щодо поширення “правок Лозового” на справи, у яких обʼєднали кілька проваджень, розпочаті як до, так і після прийняття правок. До слова, Єврокомісія, закликала Україну скасувати “правки Лозового” й запровадити розумні строки досудового розслідування.

ГРД надавала щодо неї висновок про недоброчесність.

У Громадської ради доброчесності виникли сумніви щодо статків Ольги Ступак під час конкурсу до Верховного Суду у 2017 році (придбання новенького BMW за 1,4 млн гривень та будинку під Києвом на 380 кв. метрів оформленого на свекруху судді). Попри це попередні Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) і Вища рада правосуддя (ВРП) відкинули цю інформацію, і Ступак стала суддею ВС.

Пізніше Національне антикорупційне бюро України під час розслідування справи щодо незаконного збагачення Ступак виявило факти, які підтвердили висновки ГРД. Зʼясувалося, що суддя цинічно казала неправду на співбесіді, а також не задекларувала ще близько 15 тисяч доларів, які були на рахунках її чоловіка.

Ступак стверджувала, що придбала BMW X5 шляхом продажу попереднього авто, однак продаж відбувся вже після купівлі нового авто. За будинок площею 380 кв. м дійсно заплатила свекруха. Суддя пояснювала, що свекруха заробила на будинок продаючи ягоди на ринку, однак банківські виписки свідчать, що у день платежу вона отримала усю суму з рахунку чоловіка судді Ступак. Незадеклароване проживання у будинку теж підтверджене трафіками мобільних телефонів. Крім того, суддя неодноразово надавала неправдиві пояснення під час офіційних процедур, що не писала заяву про виключення наданої їй квартири з-поміж службових.

На цій підставі Роман Маселко (раніше — адвокат, нині член ВРП) звернувся до минулого складу Вищої ради правосуддя зі скаргою. Та ВРП тоді вирішила проігнорувати наведені факти.

Маселко звернувся до ВС зі скаргою на таке рішення ВРП, однак у листопаді 2023 року Велика Палата Верховного Суду (крім сімох суддів) стала на бік судді — вона уникла відповідальності. А вже у грудні 2023 року — Ступак призначили суддею Великої Палати Верховного Суду.

У вересні 2023 року оновлена Вища кваліфікаційна комісія суддів визнала, що суддя КЦС ВС Ольга Ступак дійсно брехала в декларації доброчесності щодо цих обставин.

Перша дисциплінарна палата ВРП (1 ДП ВРП) (у складі Юлії Бокової, Тетяни Бондаренко, Оксани Кваші, Алли Котелевець і Миколи Мороза) легалізували брехню у декларації судді Ступак 3 червня 2024 року. Вони визнали, що суддя начебто не мала наміру приховувати інформацію, зокрема про користування майном (будинком). За законом відповідальність за недостовірні дані в декларації доброчесності наступає лише якщо встановлено, що це зроблено умисно.

На думку 1 ДП ВРП, те, що Ступак усунула порушення в наступних деклараціях (зазначила факт користування будинком) підтверджує відсутність умислу. Втім, ВРП не звернула увагу, що Ступак користувалася будинком з серпня 2015 року (за даними кримінального провадження НАБУ), або, як мінімум, з листопада 2016 року, що суддя визнала під час співбесіди з ВККС ще в межах конкурсу до Верховного Суду і після висновку Громадської ради доброчесності. Проте в усіх наступних майнових деклараціях Ступак зазначала про користування будинком лише з грудня 2017 року. На думку доповідачки у справі Алли Котелевець, Ступак помилково не задекларувала користування будинком. Однак зазначені вище обставини свідчать про навмисні дії судді.

Крім того, ВРП спробувала перекласти відповідальність на Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК): начебто лише вони мають повноваження проводити повну перевірку електронної декларації судді, тоді як агентство не визнало факту порушення щодо користування будинком. Проте Вища рада правосуддя — абсолютно автономний орган, який може самостійно оцінювати наявність чи відсутність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді до відповідальності і має для цього всі інструменти.

Брала участь в ухваленні рішення ВП ВС щодо судді Усатого, яке поставило під загрозу кваліфікаційне оцінювання 180 недоброчесних суддів.

Єленіна одна із суддів Великої Палати ВС, в якої антикорупційні органи провели обшуки та виявили мічені купюри під час скандалу із Всеволодом Князєвим, як повідомляє Автомайдан. З ухвали апеляційної палати ВАКС стало відомо, що 23 травня 2023 році слідчий суддя наклав арешт на 50 тисяч доларів, які знайшли у квартирі судді. Номери цих купюр збіглися з тими, які НАБУ попередньо підготувало для документування вчинення злочину. Після обшуків суддя начебто взяла відпустку, однак у червні 2023 року вже повернулась до роботи. У березні 2024 року за цими фактами Третя Дисциплінарна палата ВРП відкрила справу на суддю за скаргою юристів Фундації DEJURE.

У складі суддів Великої Палати Верховного Суду ухвалювала рішення щодо судді Усатого, яке поставило під загрозу кваліфоцінювання 180 недоброчесних суддів.

Громадська рада доброчесності надавала щодо Єленіної інформацію, яка може свідчити про недоброчесність, і потребує пояснень судді. Під час розгляду кримінальної справи ухвалила рішення, в якому проігнорувала процесуальні порушення та докази невинуватості підсудного від суду апеляційної інстанції. Це сталося під час її роботи у складі колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з кримінальних та цивільних справ, “створеного” соратником Януковича Андрієм Портновим. Згодом підсудного помилував Президент України

Ймовірна фігурантка корупційного скандалу із Всеволодом Князєвим, намагалася втекти у почесну відставку, однак Вища рада правосуддя зупинила розгляд її заяви про відставку.

ГРД надавала щодо неї інформацію, яка може свідчити про недоброчесність, і потребує пояснень судді.

Разом з суддею Єленіною Григорʼєва розглядала резонансну справу, пов’язану з вбивством підприємця Василя Кривозуба. Одним з обвинувачених у цій справі був Сергій Демішкан — син впливового тодішнього народного депутата від Партії Регіонів та колишнього керівника підприємства Укравтодор Володимира Демішкана. Попри численні докази вини Сергія Демішкана, судді відправили справу на новий розгляд через ряд процесуальних порушень. Зокрема матеріали справи свідчили про допит осіб без участі захисника.

Менше ніж за місяць після ухвалення цього рішення Верховна Рада обрала Григорʼєву на посаду судді Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ), на що вказує ГРД. Цікаво, що у той час більшість у Раді належала саме депутатам від Партії Регіонів, а сам суд був “створений” Андрієм Портновим, заступником Адміністрації Януковича й тогочасним “куратором” судової реформи. За повідомленнями ЗМІ, суд був повністю укомплектований “слухняними” суддями.

Уже через пів року після початку роботи Григорʼєвої в новому суді, її дочка отримала там же посаду головного консультанта науково-експертного управління ВССУ. До цього вона мала досвід роботи лише як стажистка помічника транспортного прокурора.

Цікаво також, що Григорʼєва була однією з суддів у справі по вбивству Георгія Гонгадзе. Тоді вона не пустила журналістів на засідання, начебто «через малу залу».

ГРД надавала щодо нього висновок про недоброчесність.

Погрібний дозволив незаконно приватизувати нерухоме майно біля одеського пляжу Ланжерон ще до призначення у Верховний Суд . Підрядник за договором із міськрадою мав полагодити берегові захисні споруди, однак замість цього збудував там незаконні будівлі. Суддя ж, у свою чергу, незаконно визнав права підрядника на ці споруди.

Дозволив забудувати ділянку у дуже короткий строк — за одне засідання або через 8 днів після надходження справи до суду. Сергій Погрібний ухвалив постанову в справі про передачу землі Київського зоопарку. Він дозволив передати частину зоопарку підприємству для будівництва дельфінарію попри те, що на цій території заборонено законом вести будь-яку комерційну діяльність.

До речі, юридичні особи, які фігурують в обох справах, мають спільних або пов'язаних засновників. Деякі з них, на момент ухвалення рішень суддею, мали зв'язки із міською владою Києва та Одеси.

Погрібний забороняв проводити зйомку на відкритому засіданні (хоча сторони справи не заперечували), і цим порушив  принцип гласності та відкритості.

Ймовірно Погрібний має зв’язки з одіозним політиком часів Януковича Сергієм Ківаловим, про це свідчать наукові доробки судді написані із ним у співавторстві.

У складі ВП ВС ухвалював рішення щодо судді Усатого, яке поставило під загрозу кваліфікаційне оцінювання 180 недоброчесних суддів.

ГРД надавала щодо нього висновок про недоброчесність.

Ухвалював рішення, що порушували права людини. Це констатував Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у справі “Яременко проти України 2”.

У 2001 році Апеляційний суд міста Києва ухвалив рішення не на користь Яременка. І у 2008 році останній оскаржив це у ЄСПЛ. Україна програла справу “Яременко проти України”, а Європейський суд з прав людини визнав, що ключові докази у справі були отримані з порушенням низки основоположних прав.

У липні 2009 року Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України, до якої входив Кривенда, розглянула повторно кримінальну справу, після чого виключила посилання на зазначені докази з мотивувальної частини вироку, але сам вирок залишила без змін.

У 2015 році ЄСПЛ у рішенні щодо справи “Яременко проти України 2” зазначив: “... нове рішення, ухвалене у справі заявника, переважною мірою знову ґрунтувалося на тих самих доказах, отриманих у порушення процесуальних прав заявника, та при цьому існували серйозні твердження, які органи влади так і не спростували, що усі визнавальні покази було отримано під примусом, а отже, вони були “плодом отруйного дерева” …Верховний Суд України лише закріпив порушення права заявника на справедливий судовий розгляд…”.

У деклараціях доброчесності за 2015 та 2016 роки Кривенда зазначив, що не приймав рішення з порушенням прав людини, однак ЄСПЛ констатував зворотнє. З огляду на це суддя вказав завідомо неправдиву інформацію в деклараціях, що лише руйнує довіру суспільства до суддів і судової системи загалом.

У 2016 році журналісти Bihus.info повідомляли, що суддя володіє Lexus RX 350, який він придбав новим у 2014 році. Попередній Lexus 2010 року випуску і старий Vollkswagen Олег Кривенда продав за понад 280 тисяч гривень,  а новий Lexus RX 350 придбав за понад 872 000 грн (73 тисячі доларів за тодішнім курсом).Суддя не зміг пояснити, де взяв різницю для купівлі нової автівки. “287 000 грн — це та сума, яку я отримав від продажу автомобілів, але, окрім цього, в мене була зарплата”, – казав Олег Кривенда. Суддівська винагорода Кривенди за 2014 рік становила близько 300 тисяч гривень, тож річного доходу разом з доходом від продажу авто вистачило б лише на дві третини нового Lexus RX 350. Походження ще 254 000 гривень на придбання автівки — невідоме. Що цікаво, під час співбесіди суддя заявив, що продав попередній Lexus колезі за 145 000 гривень. Така вартість продажу була втричі нижчою за ринкову, та на межі ліміту у 150 000 гривень розрахунку готівкою відповідно до постанови НБУ. Суддя пояснив низьку вартість авто тим, що він їздив до матері поганими дорогами.

Кривенда був суддею-доповідачем у справі за позовом судді Усатого. Постанова Великої Палати Верховного Суду ставить під загрозу кваліфікаційне оцінювання для 180 недоброчесних суддів. ВП ВС не тільки відійшла у своїй постанові від власної багаторічної практики та практики ВККС і ВРП, але й фактично не пояснила мотивів зміни свого підходу.

У складі ВП ВС ухвалював рішення щодо судді Усатого, яке поставило під загрозу кваліфікаційне оцінювання 180 недоброчесних суддів.