180 недоброчесних суддів можуть повернутися до роботи через рішення Великої палати ВС щодо судді Усатого. Це рішення поставило під загрозу попереднє кваліфоцінювання всіх, хто увійшов до цього числа.

Віталій Усатий

Сергій Бурхан, а також судді скандально відомого ОАСКу Костянтин Кобилянський та Дмитро Костенко та інші, які мають статки більші за доходи, які допомагали владі придушувати протести під час Революції Гідності, ставали суддями завдяки родичам, масово звільняли від відповідальності нетверезих водіїв. Усі вони мають висновки ГРД про недоброчесність, але при цьому успішно пройшли співбесіди з колегіями (з 3 осіб) ВККС і за законом процедуру їхнього оцінювання на відповідність займаній посаді має завершити повний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

У справі судді Усатого Велика Палата без належного обґрунтування вирішила, що попри наявність негативного висновку ГРД щодо судді під час його кваліфоцінювання на відповідність займаній посаді фінальним є рішення саме колегії ВККС, якщо воно було ухвалене до 30.12.2023 року (коли були внесені зміни до закону, на які послалася ВП ВС у своїй постанові). Така різка зміна попередньої багаторічної практики Верховного Суду суперечить закону, а головне, меті судової реформи — очищення від недоброчесних суддів.

Вища рада правосуддя і Вища кваліфкомісія суддів не підтримали таку позицію Верховного Суду. Зокрема, вони продовжили кваліфоцінювання суддів із “списку 180” і звільнили скандальну суддю Інну Отрош-молодшу.

Інна Отрош-молодша

Вища рада правосуддя у своєму рішенні вказала, що Велика Палата Верховного Суду у справі судді Усатого не зазначала про відступ від своїх попередніх висновків в цій категорії справ. Зокрема, ВП ВС повинна вказати ґрунтовні підстави: її попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи підхід, застосований у цих рішеннях, має очевидно застарілий характер внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. У постанові щодо судді Усатого такі підстави відсутні, ВП ВС лише вказала про зміну раніше застосованого підходу до вирішення справ щодо оскарження рішень ВККС за наслідками оцінювання судді на відповідність займаній посаді. При цьому у рішенні не зазначено мотивів зміни своєї сталої правозастосовної практики, а лише вказано на зміну правового регулювання відносин, щодо яких виник спір.

Цікаво, що на це рішення звернули увагу міжнародні партнери і у нещодавньому звіті Єврокомісії. За їхніми словами, "суд відійшов від своєї попередньої практики і поставив під загрозу кваліфікаційне оцінювання суддів за участю Громадської ради доброчесності". Зазвичай у таких масштабних документах не звертають увагу на одне конкретне рішення. Це демонструє, наскільки резонансною і направду небезпечною є позиція Верховного Суду. Водночас ВККС також не підтримала рішення ВП ВС і почала ставити у розклад співбесіди із суддями зі “списку Усатого”.

Верховний Суд допоміг стати суддею Олександрі Шуліці, яка регулярно їздила в окупований Крим.

Кандидатка на посаду судді Олександра Шуліка разом із сімʼєю їздила на відпочинок до т.о. Криму (у 2014 році). Вже тоді РФ анексувала Крим, велися постійні кровопролитні бої на території Луганської та Донецької областей, росіяни збили літак Іл-76 та пасажирський «Боїнг‑777» рейсу МН17. Після призначення на посаду судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області вона неодноразово, протягом 2015-2019 років, відвідувала свого дідуся у РФ, який не хотів переїжджати до України.

Незважаючи на ці факти, у 2019 році попередній склад Вищої кваліфкомісії суддів визнав, що Шуліка пройшла кваліфоцінювання і відповідає займаній посаді. Нова ВККС у 2023 році рекомендувала призначити її на посаду судді.

Втім оновлена Вища рада правосуддя відмовилась вносити Президентові подання про призначення Шуліки суддею саме через її відвідини окупованого Криму і Росії.

На порятунок прийшов Верховний Суд. Колегія суддів КАС ВС вирішила, що відмова ВРП є протиправною та зобов'язав ВРП повторно розглянути рекомендацію про призначення Шуліки. Вища рада правосуддя оскаржила це рішення, але Велика Палата Верховного Суду залишила рішення КАС ВС без змін.

У своїх рішеннях Верховний Суд зазначив, що відмова ВРП є невмотивованою, Рада не встановила обставин чи підстав, які б указували, що Шуліка підтримувала агресивні дії РФ проти України, або співпрацювала з окупаційною владою й під час поїздок на Росію в 2014-2019 роках.

Однак поїздки до Криму чи Росії у статусі чи судді, чи кандидата у судді задля відпочинку, розваг, зустрічей з друзями, тощо, тобто без нагальної потреби суперечать Кодексу суддівської етики. Водночас це не сприяє розбудові довіри і авторитету до самого суду як інституції. Адже це може створити у стороннього спостерігача враження, що суддя або кандидат на посаду толерує окупацію, співпрацю з окупаційним режимом.

14 січня Вища рада правосуддя призначила Олександру Шуліку на посаду судді Онуфріївського райсуду Кіровоградської області.

У лютому 2024 року Четверта колегія ВККС не рекомендувала призначити Ольгу Жогу на посаду судді Сквирського районного суду Київської області. У колегії були сумніви щодо відповідності кандидатки критеріям доброчесності, зокрема через невідповідність рівня її життя задекларованим доходам. Кандидатка не мала офіційних доходів з другої половини 2020 по 2023 рік:

На співбесіді Жога пояснювала, що начебто жила за кошти батьків-пенсіонерів, виплати від Національної школи суддів України та Чернігівського обласного центру зайнятості, користувалася продукцією власного городу. Також у 2022 році за її словами вона жила в Італії за кошти чоловіка її сестри. Проте жодних підтверджень цьому кандидатка не надала,  як,  наприклад, про продукцію з городу, адже в її декларації відсутня інформація про земельні ділянки, чи про доходи чоловіка сестри в Італії. Таких пояснень було недостатньо, щоби спростувати сумніви Комісії.

Втім Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (КАС ВС) скасував рішення ВККС, мовляв, Четверта колегія не надала конкретних доказів на підтвердження своїх сумнівів. Суд наголосив, що висновки ВККС не ґрунтуються на встановлених стосовно позивачки фактах (хоча кандидатка не надала жодних доказів), а містять лише припущення комісії щодо щирості та правдивості її пояснень, без наведених відповідних мотивів на обґрунтування такого висновку. Також цим рішенням КАС ВС штучно обмежив виключно до членів сім’ї коло осіб, чий майновий стан Комісія може перевіряти. Тобто, згідно з позицією суду, ВККС не може вимагати інформацію про майновий стан інших близьких осіб, таких як чоловік сестри, навіть якщо вони фактично фінансово утримували кандидатку. Це створює штучні бар’єри для об’єктивної оцінки способу життя. Такий підхід ігнорує реалії, коли майновий стан найближчого оточення кандидата у судді має прямий вплив на його або її майновий стан. Зараз це рішення ВККС оскаржує у ВП ВС.

У лютому 2024 року Друга колегія ВККС (Кидисюк, Волкова, Сидорович) не рекомендувала призначити Софію Квашу суддею Господарського суду Черкаської області.

Друга колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів

Однією з причин стали численні помилки і неточності в деклараціях. Окрім того, колегія сумнівалася, що придбані суддею автомобілі «Volkswagen Transporter» 2000 р.в. і «Daewoo Lanos» 2004 р.в. могли коштувати 40 000 грн та 45 000 грн відповідно. Кваша не надала документів, які би підтверджували настільки низьку ціну на транспортні засоби. Також цікаво, що на час придбання максимально допустима сума для розрахунків готівкою становила 50 000 грн.

Суддя не погодилась і звернулася до Касаційного адмінсуду у складі Верховного Суду, який залишив в силі  рішення Комісії. Натомість Велика Палата ВС скасувала рішення КАС ВС та акцентувала, що придбання Квашею майна за цінами, нижчими за середньоринкові, саме по собі не вказує на її недоброчесність, якщо відсутні фактичні дані, які б доводили протилежне. На думку суду, ВККС не довела, що у декларації за 2022 рік Кваша вказала недостовірну вартість автомобілів. А також Комісія начебто не підтвердила недбале ставлення кандидатки у судді до обов'язку подання відповідної декларації.

Призначення Ольги Ступак суддею Великої Палати Верховного Суду отримало неабияку критику громадськості. Причина проста — незаконне збагачення і брехня в деклараціях. Однак від відповідальності її врятували спершу ВРП, а потім і сам ВС.

Ще у 2017 році під час конкурсу до Верховного Суду у Громадської ради доброчесності виникли сумніви щодо статків Ольги Ступак (придбання новенького BMW за 1,4 млн та будинку під Києвом на 380 кв. метрів оформленого на свекруху судді). Попри це, попередні Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) і Вища рада правосуддя (ВРП) відкинули цю інформацію, і Ступак стала суддею ВС.

Ольга Ступак

Пізніше Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) під час розслідування справи щодо незаконного збагачення Ступак зʼясувало, що свекруха судді придбала будинок за гроші чоловіка Ступак, суддя користувалась будинком ще з 2015 року і, а також не задекларувала ще близько 15 тисяч доларів на рахунках її чоловіка. Виявилось, Ступак збрехала під час проходження конкурсу. Детально розповідали про це тут.

На цій підставі Роман Маселко (раніше — адвокат, нині член ВРП) звернувся до минулого складу Вищої ради правосуддя зі скаргою. Та ВРП тоді вирішила проігнорувати наведені факти, адже його доводи на основі матеріалів кримінального провадження нібито є непереконливими, “оскільки мають загальний характер і ґрунтуються на його особистих суб’єктивних твердженнях”.

Тоді Маселко звернувся до ВС зі скаргою на таке рішення ВРП, однак у листопаді 2023 року Велика Палата Верховного Суду (крім 7 суддів) стала на бік судді Ступак — вона уникла відповідальності. Це рішення Фундація DEJURE детально аналізувала у квітні 2024 року.

Як зазначив ВС, він не може робити переоцінку доказів у дисциплінарній справі та переглядати рішення ВРП. Суд визнав прийнятною оцінку Ради, що доводи Маселка та покликання на матеріали кримінального провадження ґрунтуються на його особистих твердженнях. А також ВС погодився з позицією ВРП, що саме НАЗК має повноваження перевіряти повноту заповнення декларацій, навіть у межах дисциплінарного провадження.

Усі судді, які вчиняли порушення до 2021 року, ймовірно зможуть уникнути покарання завдяки Верховному Суду. Зокрема, серед них справи щодо суддів Окружного адмінсуду Києва за “плівками Вовка”.

Павло Вовк

Так, у листопаді 2024 року Велика Палата ВС скасувала рішення ВРП щодо судді Наталії Чернової, яка “відмазала” від відповідальності близько 40 осіб за нетверезе водіння. Протягом 2018-2020 років вона затягувала розгляд справ, а коли спливав строк притягнення до відповідальності — їх закривала.

ВП ВС погодилась з ВРП, що суддя вчинила дисциплінарний проступок, проте скасувала це рішення на надуманих підставах, бо ВРП не мотивувала чому ж ще не спливло 3 роки для притягнення судді до відповідальності.

Втім з матеріалів справи все зрозуміло: Чернова вчиняла порушення протягом 2018-2020 років, скарга на неї надійшла у жовтні 2020 року. А з цього моменту обчислення 3-річного строку припиняється — починається дисциплінарне провадження. У липні 2021 року Дисциплінарна палата ВРП відкрила провадження, далі — не розглядала справу до відновлення дисциплінарної функції Ради, до листопада 2023. І вже у квітні 2024 притягала суддю. Чернова у скарзі на рішення палати навіть не посилалась на пропуск строків, як відомо з рішення ВРП.

Схоже, що справа зовсім не в мотивації рішення. ВП ВС свідомо ставить під сумнів правило, що обрахування строків притягнення судді до дисциплінарної відповідальності припиняється з дати подачі скарги, а також на час здійснення такого провадження.

Майже ідентична ситуація сталася у справі щодо судді Господарського суду Харківської області Івана Жигалкіна. Він отримав попередження від Вищої ради правосуддя за порушення норм процесуального права у справі про банкрутство (за пп. а п. 1 ч. 1 ст. 106 Закону). Не погодився з цим дисциплінарним покаранням і оскаржив його у Верховному СудіУ вересні 2024 року ВП ВС ухвалила рішення. Судді ВС переоцінили рішення ВРП (чого не мають робити), чи є порушення процесуальних норм істотним, а також прийшли до висновку про відсутність умислу чи недбалості у діях судді.

ВП ВС також визнала рішення ВРП щодо Жигалкіна невмотивованим з тих же міркувань, що і у випадку із Черновою. Жигалкін ухвалив рішення у 2019 році, а скарга щодо його дій надійшла до ВРП у 2020 році, тобто 3 річний строк притягнення зупинився у 2020 році і до розгляду скарги по суті.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження (а саме НСРД — негласних слідчих розшукових дій) суддя Дзержинського районного суду міста Харкова Ірина Грищенко позапроцесуально спілкувалася з адвокатом за вирішення питання за повернення коштів, вилучених під час обшуку. Вона обвинувачується у хабарі 4 тис. доларів. За це спершу Третя Дисциплінарна Палата, а згодом і повний склад Вищої ради правосуддя вирішив звільнити її з посади.

Суддя Дзержинського районного суду міста Харкова Ірина Грищенко

Рішення ВРП Грищенко оскаржила у ВП ВС. У цьому випадку суд залишив рішення ВРП без змін. Однак до нього є дві окремі думки девʼяти суддів ВП ВС:  Ступак, Булейко, Воробйова, Єленіна, Желєзний, Мартєв, Погрібний, Шевцова і Король. Ці судді, попри усталену практику щодо можливості ВРП використовувати матеріали досудового розслідування у дисциплінарних провадженнях, виступили проти використання матеріалів НСРД (прослуховування телефону, спостереження) у дисциплінарних справах. Зокрема, на думку судді Короля, ВРП не мала б використовувати такі матеріали і посилатись на них, тому рішення Ради було немотивоване і підлягало скасуванню.

ВРП звільнила суддю Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області за порушення норм процесуального права. Юрій Гречка немотивовано наклав арешт на майно (зерно), а потім скасував його, чим вийшов за межі повноважень слідчого судді, порушив суддівську етику і підірвав авторитет правосуддя.

Суддя Гречка не погодився з таким рішенням і подав позов до Верховного Суду. Хоч ВП ВС і погодилась із ВРП, що у діях служителя Феміди є ознаки порушення, вона водночас відійшла від своєї ж практики. Велика Палата Верховного Суду не побачила допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, оскільки суддя вчинив порушення процесуальних норм. На думку суддів ВП ВС, у випадку порушення суддею матеріальних і процесуальних норм не можна кваліфікувати дії судді як дисциплінарний проступок без компонента “етичного проступку”. Наприклад це має також включати: вияв неповаги чи образа когось з учасників судового провадження, розголошення конфіденційної інформації, що стала відома судді у зв`язку з розглядом судової справи, позапроцесуальне спілкування з учасниками процесу, ухилення від здійснення правосуддя.

Суддя Октябрського районного суду міста Полтави Ганна Андрієнко подала заяву про відставку ще у 2020 році. Проте у 2021 році суддю притягнули до дисциплінарної відповідальності та відправили проходити кваліфікаційне оцінювання.

Андрієнко відома затягуванням розгляду 49 справ щодо водіїв напідпитку, завдяки чому вони уникали відповідальності. При цьому у двох з них були явні ознаки фальсифікації рішення та інформації про засідання. Зокрема, дві справи були закриті до закінчення строку покарання водіїв. Згодом з’явилися ухвали “про виправлення описки”, у яких засідання нібито відбулися після завершення строку притягнення. Однак повісток чи будь-яких підтверджень, що вони відбулися немає.

Ганна Андрієнко

У лютому 2024 року ВРП відмовила у поновленні розгляду її заяви, посилаючись на те, що суддя не пройшла кваліфікаційного оцінювання. Андрієнко оскаржила це у Верховному Суді.

КАС ВС зобов’язав ВРП таки розглянути заяву про відставку Андрієнко попри те, що вона не відбула свого “покарання” у вигляді кваліфікаційного оцінювання. Суд послався на неоднакову практику ВРП зупиняти відставку суддів, які проходять кваліфікаційне оцінювання як дисциплінарне стягнення. Але ВС не врахував, що право зупинення розгляду відставки є виключною дискрецією ВРП.  ВП ВС залишила рішення КАС ВС без змін.

19 грудня 2024 року Вища рада правосуддя подарувала почесну відставку судді Андрієнко. Тепер вона отримуватиме близько 75 тисяч гривень щомісяця і ще щонайменше 400 тисяч гривень вихідної допомоги за раз.

Скандально відомого ексголову Апеляційного суду м. Києва Антона Чернушенка ще у 2015 році викрили на хабарі. При обшуку в нього знайшли понад 6 тисяч доларів готівкою, талони на понад 14 тонн пального і ключі від 5 іномарок, зареєстрованих на близьких родичів, як повідомляли органи правопорядку.

Антона Чернушенка викрили на хабарі

Чернушенка підозрювали в незаконному втручанні у роботу автоматизованої системи документообігу суду та винесення завідомо неправосудних рішень. Але справу закрили завдяки рішенню судді Печерського райсуду Києва Сергія Вовка. Тоді суддя втік до РФ, і лише у 2018 році попередня ВРП звільнила суддю за прогули.

Але у 2022 році Антон Чернушенко оскаржив це рішення у Верховному Суді, і… виграв його. Адже на думку суддів Великої Палати ВС звільнення Чернушенка не було достатньо вмотивованим, а сам суддя не зʼявлявся на роботі виключно через «кримінальне переслідування і бажання уникнути санкціонованих на той час затримання й арешту».Велика Палата Верховного Суду вийшла за межі дисциплінарного провадження: судді оцінювали законність притягнення Чернушенка до кримінальної відповідальності, встановлювали обставини у іншій справі, яка стосується стягнень коштів з держави на його користь.Окрім того, суд констатував, що ухилення від перебування на роботі не порочить звання судді та не підриває авторитет правосуддя. Тобто можна бути під слідством, у розшуку, не зʼявлятися на роботі і не виконувати функції покладені на суддю. З таким рішенням в окремій думці не погодились судді Власов, Гриців, Гудима, Желєзний, Рогач, Ткач.

Тепер Чернушенко, якому вже 65 років, вирішив піти на почесний відпочинок. Оскільки Верховний Суд залишив йому статус судді, то в такий спосіб врятував Чернушенка — Вища рада правосуддя не може нічого вдіяти, адже він вже досяг відповідного віку.